Батьки можуть і повинні привчати свою дитину до дисципліни. Завдання батьків – озвучити свої очікування від поведінки дитини, пояснити їй правила, норми та моральні цінності. Дітей потрібно постійно дисциплінувати, щоб вони змогли вчитися на помилках. Також дисципліна забезпечує дитині безпеку та дає їй розуміння того, що вона може і чого не може.
Дисциплінування допомагає дитині вчитися та змінювати свою поведінку. Проте спроби батьків контролювати свою дитину можуть ставати надмірними і завдавати їй шкоди. Коли йдеться про дисциплінування дітей, то є дуже тонка грань між спробами батьків привчити дитину до дисципліни та насильства над нею. Батьки та вчителі повинні розуміти, де проходить ця грань, і в жодному разі її не переступати.
У багатьох країнах законодавство дуже суворо ставиться до фізичного та психічного насильства над дітьми. Крім того, діти, які зазнали насильства, одержують сильну емоційну травму, наслідки якої вони відчувають протягом усього життя.
Розглянемо основні відмінності між дисциплінуванням та насильством над дітьми:
Дисциплінування дітей – це процес, протягом якого ви прищеплюєте дитині гарні манери та правила поведінки. Ви можете встановлювати для дитини межі, лаяти її або трохи карати, якщо вона їх порушує. Насильство над дитиною – це ситуації, коли ви надмірно лаєте дитину або караєте так, що це призводить до фізичних ушкоджень.
Фізичне насильство включає рукоприкладство, припікання шкіри сигаретами або будь-які інші дії, що призводять до появи опіків, синців на обличчі, руках або інших частинах тіла. Удари руками, ціпками, іншими важкими предметами є проявами фізичного насильства.
Мета дисциплінування – створити впорядковане, стабільне, передбачуване та веселе навколишнє середовище, в якому дитина зможе нормально рости, розвиватися та отримувати задоволення. Насильство над дитиною може призвести до того, що спроби її контролювати можуть стати надмірними та вийти за рамки розумного.
Насильство над дитиною непередбачуваніше, ніж дисциплінування. Діти, які зазнали насильства, не розуміють, що викликало таку реакцію батьків. У разі насильства дитині не зрозумілі правила та наслідки за їх порушення.
Практично всі батьки відчувають агресію на свою дитину. Дисциплінування дитини допомагає батькам контролювати її поведінку. Але там, де дисциплінування може бути корисним, насильство може призвести до негативних наслідків на все життя. Чим більшу злість відчувають батьки, тим більшого насильства вони схильні. Тому батьки повинні перевірити свої почуття, перш ніж робити будь-які дії.
Насильство над дітьми може виходити за рамки фізичного впливу та набувати інших форм. Батьки здатні завдавати дитині психологічної чи емоційної шкоди, всіляко принижуючи її, відкидаючи чи нехтуючи основними правами і потребами дитини. Психологічне насильство над дитиною може бути так само шкідливим і руйнівним, як і фізичне.
Якщо ви – відповідальні батьки і не хочете завдавати шкоди своїй дитині, наслідки яких вона відчуватиме протягом усього життя, важливо розуміти відмінності між дисциплінуванням та насильством та контролювати свої емоції.
Насильство над дитиною ніколи не слід розглядати як метод дисциплінування. Дисциплінування також слід вважати проявом насильства. Але іноді, намагаючись прищепити дитині правила поведінки, батьки можуть бути на межі насильства, часто неусвідомлено. Це відбувається настільки швидко, що батьки не встигають відстежити свої емоції і помітити небезпеку, що насувається.
Коли батьків переповнюють емоції, вони перестають адекватно сприймати свої дії та їх наслідки. Зазнаючи гніву, батьки не в змозі дивитися на ситуацію з погляду дитини. В результаті спілкування стає неможливим, а разом з ним зникає і здатність навчити дитину чогось.
Тому батькам важливо вміти вчасно зупинитися. Це дозволяє не переступати межі між дисциплінуванням і насильством. Придумайте з дитиною умовний жест, що означає, що слід зробити паузу. Якщо ви вважаєте, що дитина має бути покарана, не буде мати особливого значення, якщо ви зробите це через 10 секунд. Але цього часу вам вистачить, щоб кілька разів глибоко вдихнути та впоратися з емоціями. І, можливо, за цей час ви зміните своє рішення.
Деякі батьки виявляють свій гнів у надії, що це злякає дитину і зробить її слухняною. Однак не варто думати, що страх і слухняність – це те саме. Психологи стверджують, що страх діє на дитину лише зараз. Дитина реагує під впливом страху, але ці означає, що її поведінка зміниться надовго. Страх лише зменшує здатність дитини до співчуття.
